Дообладнання ТЕС І ТЕЦ не зроблено? PDF Друк e-mail
Написав NRU misto   
Понеділок, 19 вересня 2016, 08:09

sokolovКолишній міністр енергетики і вугільної промисловості України В.Демчишин під час його інтерв'ю 112-му телеканалу чи не вперше публічно заявив про те, що низку наших теплових електростанцій можна дообладнатидля спалювання вугілля газової групи, а не – вугілля антрацитної групи. Він навіть назвав, що мінімальне таке дообладнання може коштувати приблизно 400 млн американських доларів.
Після такого дообладнання, українська теплова енергетика повністю може відмовитися від спалювання вугілля антрацитної групи, яке видобувається на тепер непідконтрольних Києву територіях і перейти на використання вугілля газової групи, яке вдосталь видобувається, зокрема, у Львівсько-Волинському і Дніпропетровському вугільних басейнах. Іншими словами – це б дало можливість Україні позбутися залежності від РФ (безпосередньо чи опосередковано через їй підконтрольні території) у питанні забезпечення енергетики антрацитним вугіллям. Звичайно, видобуток вугілля у згаданих басейнах має бути організований українською державою бездоганно, як це має місце у багатьох державах, де теплова енергетика забезпечується виключно вугіллям газової групи.
Мова йде про друге відверте «одкровення» вже колишнього міністра. Перше було 11 березня минулого року, коли міністр чесно констатував, що в Україні 25 - 30% нафтопродуктів за рік нелегальні (за іншими оцінками, не менше 100%). Очевидно, що інформація про ТЕС і ТЕЦ поступила до міністра від фахівців у сфері теплової енергетики. Немає сумніву у тому, що така інформація (можливо навіть розширена) є у розпорядженні теперішнього Міністра енергетики та вугільної промисловості України І.Насалика.
У цьому контексті згадується, що під час візиту до України у квітні 2015 року Президент Польщі Б.Коморовський обіцяв приблизно 50 млн Євро на дообладнання українських теплових станцій для технічних можливостей використовувати тільки «газове» вугілля. Безумовно, що поляки виходили з того, що решту грошей для цієї мети українська сторона забезпечить сама – чи за рахунок бюджету, чи міжнародних грантів, чи позик тощо, адже, серед іншого, йдеться про реальну незалежність України від РФ по вугіллю. На жаль, подальша доля згаданих коштів не відома.
Треба сподіватися, що завдання про фінансування створення технічних можливостей унезалежнення України від РФ по вугіллю отримали і проробляли відповідні державні структури, а відтак - все це і реалізація проекту утаємничені. Тут варто зауважити, що Міненерго до таких структур не належить.
В противному разі, якщо згаданих коштів не було, напрошується думка, що колишній і теперішній Міністри енергетики і вугільної промисловості України інформацію мали, а фінансових можливостей не мали. В такому разі, рано чи пізно в українському суспільстві постане питання: «як це зрозуміти, кому вигідно?»